09.11 - 13.11.2020
Географія
ВОДИ СУХОДОЛУ. ВИКОРИСТАННЯ
ВОДНИХ РЕСУРСІВ.
Мета: сформувати загальні уявлення про особливості внутрішніх вод Африки,
головні річкові системи, озера, підземні води; продовжити формувати практичні
вміння характеризувати компоненти природи материка за картами атласу; сприяти
розумінню значення вод суходолу для природи материка та проблем
водозабезпечення; розвивати вміння визначати способи дій у рамках
запропонованих завдань; свідомо використовувати мовні засоби відповідно до
завдань комунікації; пробуджувати почуття причетності до вирішення проблем водопостачання
на материку.
2. Які ще компоненти природи входять до складу
природного комплексу материка?
3. Які води гідросфери належать до вод суходолу?
4. Що називають річкою? Як річки розрізняють за
характером течії, способами живлення?
5. Що таке озеро? Які розрізняють озера за
характером походження їхніх улоговин?
6. Який зв’язок існує між кліматом території і
розподілом поверхневих вод?
7. До басейнів яких океанів належать річки та озера
Африки? Покажіть на карті.
МОТИВАЦІЯ
НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Знання про особливості рельєфу та клімату Африки
допоможуть вам дослідити закономірності розміщення та особливості характеру
внутрішніх вод материка. Вода в Африці — найцінніший ресурс, адже на материку
багато посушливих територій, вода там дуже потрібна для зрошення полів та
водопостачання. Розміщення давніх цивілізацій Африці (зокрема давньоєгипетська)
пов’язане з водними об’єктами материка. Ви дізнаєтесь про головні річки та
озера Африки, спробуєте розгадати загадки священної річки єгиптян — Нілу та озера
Чад, що існує посеред безмежної пустелі, помилуєтесь величними красотами
відомих у світі водоспадів, помандруєте порогами стрімких потоків.
1. Загальна характеристика внутрішніх вод Африки
Робота з фізичною
картою Африки
Завдання. За картами атласу установіть особливості розміщення внутрішніх вод
Африки:
до яких басейнів стоку належать;
в якій частині спостерігається найбільш густа
мережа поверхневих вод;
які райони найменш забезпечені водними
ресурсами?
чим пояснюється нерівномірний розподіл вод
материка?
Усі річки Африки належать до трьох басейнів:
Атлантичного та Індійського океанів і басейну внутрішнього стоку. Найбільш
густа річкова мережа, багато боліт в екваторіальному і субекваторіальному
кліматичному поясах, де найбільша кількість опадів. Тропічні широти — пустелі
Сахара, Наміб і Калахарі, де опадів дуже мало, а випаровуваність через високі
температури велика,— дуже бідні водами. Близько 1/3 усієї площі материка
займають області внутрішнього стоку. Льодовики в Африці розташовані поблизу
екватора на найвищих вершинах: Кіліманджаро, Рувензорі та Кенії. Проте їхня
площа стрімко зменшується.
Висновок 1. В Африці багато крупних річок, озер, запасів підземних вод, проте
їхній розподіл територією континенту вкрай нерівномірний.
2. Характеристика найбільших річок Африки
Завдання. Знайдіть на карті, покажіть і назвіть великі річки Африки.
Басейни найбільших річок Африки: Нілу, Конґо,
Ніґеру, Замбезі та Оранжевої займають понад 1/3 площі материка. Вони мають
переважно дощове живлення. Майже всі річки Африки буяють порогами і
водоспадами, що пов’язано з близьким заляганням твердих порід фундаменту
платформи і підняттям окраїн материка. Серед найбільш відомих водоспадів —
Вікторія (120 м) та каскад водоспадів Лівінґстона на річці Конґо. Найвищим
водоспадом Африки є Тугела (948 м) на однойменній річці в південній Африці.
Завдання. За картами атласу та текстом
підручника складіть характеристику основних річок Африки за планом,
запропонованим у таблиці (На вибір: Ніл, Замбезі, Конго,Нігер).
|
Назва річки |
До басейну якого океану належить |
Місце витоку |
Куди впадає |
Напрямок течії |
Особливості будови річкової долини |
Основні притоки |
Режим та живлення |
Господарське використання |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Висновок 2. Річки Африки належать до басейнів Атлантичного, Індійського океанів і
внутрішнього стоку. Майже всі вони мають дощове живлення, багато порогів і
водоспадів. Найбільшими річками є Ніл, Конґо, Ніґер, Замбезі.
3. Озера Африки
Більшість великих озер Африки розташовані в
грабенах уздовж лінії Східноафриканських розламів. Такі озера витягнуті, дуже
глибокі, із крутими берегами. Найбільше з них — Танґаньїка, завглибшки 1470 м
(друге за глибиною після Байкалу і найдовше у світі озеро, близько 670 км).
Вікторія (68 тис. км2) — найбільше озеро Африки і друге за площею прісноводне
озеро у світі утворилося у прогині давніх кристалічних порід. Озеро Чад
належить до залишкових (реліктових) озер, воно розташоване в південній частині
Сахари. Озеро Тана на Ефіопському нагір’ї утворилося шляхом підпружування річки
потоками лави.
На річках Африки створено багато штучних озер —
водосховищ. Найбільш відомі з них — озеро Насер на Нілі, Кариба на Замбезі,
Каїнджі на Ніґері.
Висновок 3. Озера Африки мають різноманітне походження. Найбільші озера
розташовані в западинах Східноафриканських розламів. Найбільше озеро Африки —
Вікторія.
Поряд із районами, що мають густу гідрографічну
сітку, величезні простори материка майже повністю зневоднені. Це спричиняє
проблеми водозабезпечення населення та утруднює розвиток землеробства. Велике
значення для водопостачання мають підземні води.
Вони підходять близько до поверхні у зниженнях
рельєфу, утворюючи оазиси.
Завдання. Позначте на контурній карті
річки: Ніл, Конґо, Ніґер, Замбезі, Оранжева; озера: Вікторія, Танґаньїка,
Ньяса, Чад; водоспади: Вікторія.
Прийом «Бліцопитування»
1. До басейнів яких океанів належать річки й
озера Африки?
2. Чому басейн внутрішнього стоку займає значну
частину площі Африки?
3. Який тип живлення річок мають більшість річок
Африки?
4. Яке походження мають улоговини озер Африки?
5. У чому полягає роль підземних вод у
водопостачанні окремих районів Африки?
6. Чому, незважаючи на значну кількість річок і
озер Африки, її населення часто відчуває справжній «водний голод»?
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацювати § підручника.
2. Провести інформаційне дослідження «Наслідки
зміни природи Африки».
3. За бажанням: розробити проект забезпечення
водою посушливих районів Африки.
4. Випереджальне. Окремим учням: підготувати характеристику однієї з природних зон Африки із мультимедійною презентацією, час виступу — близько 5 хв.
Тема: «
Природні зони Африки».
Мета: сформувати в учнів поняття про особливості розміщення природних зон
Африки; поглибити систему знань учнів про взаємозв’язок природних компонентів у
складі природних зон;
Розвивати
географічне мислення, вміння застосовувати знання на практиці в нових
нестандартних ситуаціях;
Виховувати інтерес до даної теми, любов та бережне ставлення до природи;
Хід
уроку
Девіз уроку: Думаємо- оперативно,
Відповідаємо-
правильно!
«Бліцопитування».
1. Яке озеро
отримало назву «блакитна перлина Африки»? (
2. Яке озеро належить
до залишкового?
3. Найдовша річка
материка?
4. Друга за довжиною
річка материка?
5. Найбільше озеро
материка?
6. Чи є в Африці
оазиси?
7. Як в Африці
називаються постійні вітри?
8. Найвища точка
Африки?
9. Чи наявні поклади
алмазів?
10. На якій річці
розташований водоспад Вікторія?
Завдання «Географічна
номенклатура»
Зараз ми з’ясуємо, хто перший
підніметься на гору Кіліманджаро.
Г.Кіліманджаро
р.Ніл р.Конго
гори Атлас
Драконові гори
оз.Вікторія
оз.Чад
вдсп.Лівінгсона вдсп.Вікторія
мис Альмаді
мис Агульяс
о.Мадагаскар п-в
Сомалі
Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
«Африка — невиліковна пристрасть: вдихнеш
пил її червоної землі (латериту), почуєш багатоголосий бій тамтамів... і важко
буде повертатися з цього таємничого світу. Зустрівшись віч-на-віч із цим незвичайним
континентом, часом віриш у правдоподібність легенд і сказань, у дійсність казок, що з
дитинства захопили уяву»
Сьогодні ми будемо
мандрувати природними зонами Африки. Але мандруючи ми будемо спостерігати за
рослинним та твариннм світом, грунтами. Свої состереження будемо записувати до
таблиці, що в зошиті.
Прийом «Творча лабораторія».
|
Назва природної зони |
Географічне положення |
Особливості
клімату |
Переважа ючий тип ґрунтів |
Представники |
||
|
рослинного світу |
тваринного світу |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Вивчення нового матеріалу.
Тема
сьогоднішнього уроку « Природні зони Африки».
Але, спочатку ми перед собою поставимо
запитання, на які ми зможемо дати відповіді в кінці уроку.
Проблемне
запитання: Якими
причинами зумовлено різноманіття та розміщення природних комплексів на
материку? Які особливості географічного положення та природи мають ландшафти
материка? Відповісти на це питання ви зможете сьогодні на уроці.
Перш, ніж ми вирушимо у подорож, давайте
з’ясуємо в яких природних зонах розташована Африка?
Завдання.
За картою географічних поясів та
природних зон світу визначте кліматичні пояси та природні зони Африки і особливості
розташування.
Пригадайте:
1. Що таке природна зона?
2. Які існують закономірності зміни
природних зон на рівнинах? Чим вони зумовлені?
3. Які ви знаєте природні зони?
Розпочнемо нашу
подорож із самого серця Африки – гілеї (вологі
екваторіальні ліси).
Зараз до нас
завітає перша група дослідників, які побували там.
І група.
1 учень.
Зона вологих екваторіальних лісів охоплює узбережжя Гвінейської затоки
на північ від екватора та басейн річки Конго. Вона простягається на
2 учень. В умовах екваторіального лісу
утворилися червоно-жовті фералітні ґрунти (від латин, ferrum — залізо). Саме
сполуки заліза надають їм червоного кольору. Ці ґрунти дуже бідні на поживні
речовини, адже органічні рештки за
високої вологості й тепла швидко розкладаються
мікроорганізмами, а поживні елементи швидко вбираються рослинами. Тому вирубування
екваторіальних лісів спричинює екологічну катастрофу. Ґрунт на оголених
ділянках змивають дощі, а сонце перетворює поверхню землі на суху кірку, де вже
не може нічого рости.
3 учень. В екваторіальних лісах Африки налічується понад 25 000 видів
рослин. Тільки дерев — майже 1000 видів. У цих лісах завжди парко, волого й
темно. Ліс настільки густий, що роздивитися щось неподалік неможливо: навколо
кущі, обплетені ліанами дерева, повалені велетенські колоди.
Екваторіальний ліс має дві
характерні ознаки: він вічнозелений і багатоярусний.
Вічнозелений ліс тому, що рослини ніколи не скидають листя
повністю. Завдяки теплій і вологій погоді протягом року листя може існувати на
пагоні 2-3 роки.
Ярусність — це розподіл рослин за висотою відповідно до
потреби у світлі.
У лісах помірного поясу 3-4 яруси рослин. У гілеях їх 6-8
(мал. 24)! Знизу — царство тіньовитривалих мохів і повзучих рослин. Вище
піднімаються невибагливі до світла чагарники та молоді деревця. Тут багато
деревоподібних папоротей, бананів. Ще вище ростуть дерева 15-
4 учень. Тваринний світ вологих екваторіальних лісів багатий і
різноманітний.
Заселені всі яруси лісу. Тут живуть великі людиноподібні
мавпи — горили й шимпанзе. Справжнім велетнем є двометрова горила (мал. 25) з
густою чорною шерстю. Вона має велику фізичну силу. Більшу частину життя
проводить на землі, хоча час від часу залазить на дерева. Шимпанзе менша за
горилу (зріст — до
Серед дерев пурхають
різноманітні птахи: фруктовий голуб, різні види папуг, птахи-носороги, дятли,
нектарниці, бананоїди. Дуже багато комах:
терміти, москіти, жуки, метелики, бджоли, бабки, скорпіони, павуки. Деякі
комахи небезпечні для людини: малярійні комарі розносять збудників тропічної
лихоманки, муха цеце — сонної хвороби.
З наземних тварин поширені ящірки, землерийки, земляні
гадюки, пітони, китицевухі й лісові свині, африканський оленьок (заввишки
Запитання. Чому
в гілеях відсутні трави (банан – високоросла трав`яниста рослина)?
2 група. Перемінно-вологі
ліси.
Неначе гігантський ланцюг,
огортає вологі екваторіальні ліси з півночі й півдня зона перемінно-вологих
лісів. Це перехідна зона від вологих
екваторіальних лісів до трав’янистих саван. Рослинність і тваринний світ цієї
зони подібні до екваторіального лісу, однак ритм їх життя зумовлений сезонами
(вологим і сухим).
Перемінно-вологі ліси освоєні людиною більше, ніж
екваторіальні. Населення, що живе поблизу або в самих лісах, нечисленне.
Місцеві племена займаються мисливством і рибальством. Великі ділянки лісів
вирубують заради цінних порід дерев. Разом з лісом гинуть і тварини.
Запитання. Назвіть характерних представників рослинності і
тваринного світу зони перемінно-вологих лісів.
3 група.Савани і
рідколісся.
Завдання.Знайдіть на карті природних зон Африки цей «
дивний край».
2 учень. Перед нами простягнулися неозорі
рівнини, де панують трави, серед яких ростуть окремо або групами дерева та
чагарники. Це – савани. Савани лежать у субекваторіальному поясі Північної і
Південної півкулі.Тому їх клімат постійно спекотний, але перемінно-вологий:
чітко розрізняють вологий і сухий сезони. Савана вражає відкритим простором і
свіжим прозорим повітрям. У сухий сезон сонце нещадно випалює трави, а дерева
завбачливо скидають листя. Тоді савана стає жовто-бурою. У вологий сезон дощі
заливають спраглу землю. Болота переповнюються водою, а низини претворюються на
озера. Земля вкривається розкішною зеленню, і савана перетворюється на море
високих соковитих трав. Грунти достатньо родючі і придатні для
сільськогосподарських робіт. На них вирощують кукурудзу, просо, арахіс,
бавовник.
3 учень. Рослинний світ має свої пристосування до
таких природних умов. Типовим деревом саван, їх
«візитною карткою», є баобаб. Його довге коріння глибоко проникає в
землю, а надзвичайно м’яка деревина просочується водою, створюючи її запас.
Кора баобаба - дивовижне вогненепроникне пристосування. Це дерево-товстун. Маючи
висоту
Цікаво було спостерігати за
тваринами саван.Це – слони, буйволи, носороги, бегемоти. Серед копитних
тварин побачили – антилоп канна і гну, газелі, дикі коні. В біноколь дивились
на левів, леопардів, гепардів гієн. А ще:страуси, нектарки, грифи, ткачики,
чаплі, крокодили, ящірки, змії, черпахи, хамелеони, сарана, терміти...За
кількістю видів рослин і тварин, що припадають на одиницю площі, савани Африки
не мають рівних собі серед природних зон.
Запитання. Чому савана має протягом року два кольори –
зелений і червоний?
4 група. Пустелі і напівпустелі.
Утворення африканських пустель об’єктивно зумовлено. Якщо порівняти межі
природних зон з межами кліматичних поясів, то ми побачимо, що перехід саван у
пустелі пов’язаний зі зменшенням кількості опадів. Слід зауважити, що останнім
часом у Північній Африці спостерігається значне посилення континентальності
клімату, коли у деяких місцевостях кілька років поспіль не випадає жодної
краплини дощу. Тобто межі пустелі поширюються за рахунок площ саван, що значно
загострює екологічні проблеми.
2 учень. Де ми? Хмар на небі не має, Сонце розпікає земну поверхню до +80 градусів
С, а температура повітря сягає +50 градусів С. Безхмарне небо стає причиною і
нічного холоду, оскільки хмари вночі виконують роль « ковдри», що захищає земну
поверхню від охолодження. Тому вночі температура падає іноді до 0 градусів С.
Відбуваються різкі коливання температури. Спеку особливо важко переносити через
гарячі й сухі вітри, вони здіймають хмари піску, бархани на очах оживають, пил
закриває сонце. Розпеченим сухим повітрям важко дихати. У рот, ніс і очі
потрапляє пісок. Усе живе ховається, і пустеля видається мертвою.
3 учень. Та це ж зона пустель та напівпустель.
Рослин майже немає. Щоб вижити в суворих умовах, рослини пристосувались добувати вологу і зменшувати її
випаровування. Чагарники під час тривалих посух здатні скидати не тільки листя,
а й гілки та кору.У надзвичайно сухій Сахарі поширені здебільшого колючі
чагарники і невисокі акації. Ще бідніша рослинність у пустелі Наміб, про яку
кажуть, що Бог створив її у гніві. При щедрому тропічному сонці там місяцями не
випадає жодної краплі дощу. Повітряні маси, охолоджені Бенгельською течією, не
можуть підійматися вгору і утворювати хмари. Тому замість дощу утворюються тумани,
які майже 300 днів на рік « навідуються»
в пустелю. За рік вони приносять близько
Більшість тварин ведуть нічний спосіб життя. Деякі з них можуть тривалий
час обходитись без води, як верблюди. Антилопи здатні пробігати великі відстані
в пошуках води та їжі. З хижаків є шакал, гієна, барханний кіт. Поширені ящірки
і змії, серед яких чимало отруйних ( рогата гадюка, піщана ефа, єгипетська
кобра).
Ми раді, що нам вдалося
перетнути і цю природну зону.
Завдання. Чому в пустелях не утворюється грунтовий
покрив?
4 група. Твердолисті вічнозелені ліси та чагарники.
1 учень. Ця природна зона простяглася вузькою прибережною смугою вздовж Атлаських
і Капських гір на півночі і на півдні Африки. Ця зона сформувалась в умовах
субтропічного клімату з прохолодною зимою та спекотним сухим літом. Опадів
випадає достатньо – до
Природна рослинність цієї зони дуже змінена людиною, тут багато
виноградників, плантацій цитросових, вирощують зернові, бавовник.
Завдання. Чому
дерева в зоні твердолистих лісів мають жорстке листя?
Закріплення
знань та вмінь учнів.
«БЛІЦОПИТУВАННЯ».
1.Поясніть, чому пустелі в північній частині Африки
займають значно більші площі, ніж в південній?
2. Поясніть, чому максимум опадів в
зоні вічнозелених твердолистих лісів випадає
взимку?
3. Покажіть на прикладі однієї з природних зон Африки, як
пов`язані між собою різні природні компоненти в природному комплексі;
Підсумок уроку.
Ось
і добігла наша подорож кінця. Ми багато мандрували, і багато чого взнали!
Домашнє завдання.
-опрацювати
параграф підручника
-
підготувати повідомлення на тему «Природоохоронні об’єкти Африки».
-нанести
на контурну карту природні зони Африки.
Біологія
Тема . Риби . Хрящові
риби. Визначальні ознаки будови,
біологічні особливості, середовище
існування.
Актуалізація
знань
Гра «
так – ні»
1.Риби
теплокровні тварини
2.Живуть
в прісних і
солоних водоймах
3.Ведуть
прикріплений спосіб життя
4.Дихають
легенями
5. Мають
щелепи
6. Тіло
вкрите пір’ям
7.Мають
обтічну форму тіла
8. Вдихають
кисень, видихають вуглекислий
газ
9.Шкіра
вкрита кістковою лускою
10. Плавальний
міхур зменшує питому
вагу кісткових риб
11. Риби
вигодовують своїх малюків
- молоком
12.Для
риб характерний особливий
орган чуттів – бічна лінія.
Мотивація навчальної
діяльності
За багато мільйонів років до того, як
на планеті з’явилася перша людина, володарем первісних морів була акула. За
декілька сотень мільйонів років свого існування ці тварини лише злегка
змінилися.
Акули були знайдені вченими в усіх
океанах нашої планети. В даний момент науці відомо близько 450 видів акул, але
вчені вважають, що існують ще невивчені види.
Бувають зовсім маленькі акули розміром
не більш за олівець і вагою близько 200 грамів, а є величезні - до 20 метрів в
довжину. Вага таких гігантів досягає 20 тонн. Людину
завжди цікавили незвичайні мешканці підводного царства. І ми також з вами
сьогодні будемо знайомитися з різноманіттям підводного царства.
Вивчення
нового матеріалу.
Найрізноманітніші та найпоширеніші
хрящові риби — акули та скати.
На сьогодні
існує 450 видів
акул та 230 видів
скатів.
Складання схеми « Клас хрящові риби»
 |
 |
Ряд
Акули
Ряд Скати
Це своєрідні
та унікальні організми,
які вражають, зачаровують
та водночас лякають.
За типом живлення
справжні хижаки, хоча
є Китова, Гіганська і Великорота акули,
які живляться фільтруючи
воду ( планктоном).
Переважна більшість видів
холоднокровні , але
є винятки ( частково теплокровні) Мако, Біла і Блакитна.
Де поширені хрящові
риби? ( в морях та океанах)
-
Чим вкрита
шкіра ( плакоїдною лускою, луски
– зубчики)
-
Як
розміщуються грудні та
черевні плавці? ( в
горизонтальній площині)
-
Наявна
, чи ні – зяброва кришка ( Відсутня)
-
Чи мають
ці риби плавальний
міхур ? ( ні)
-
Чим утворений
скелет ? ( хрящовою тканиною)
-
Який тип
розвитку мають хрящові
риби? ( прямий, відкладають яйця
в зовнішнє середовище, яцеживородіння та
живородіння)
2.Різноманітність хрящових
риб
Біла
акула (кархародон).
Велика біла акула — легендарний морський хижак,
найвідоміша з акул. Вона мешкає в теплих водах у всіх океанах, а також в
Середземному і Японському морях. Ці акули часто досягають 7–8 м завдовжки, а
іноді зростають до 12 м.
Біла акула вважається найнебезпечнішою, найлютішою і
найсильнішою з усіх акул, їй навіть дали прізвисько «білий убивця». Утім на
людей вони нападають тільки в крайніх випадках — якщо дуже голодні й
обов’язково в теплій воді: на холоді вони взагалі нічого не їдять, тримаючись
на шлункових запасах (вони здатні досить довго, не перетравлюючи, зберігати їжу
в спеціальному шлунковому мішку).
Тигрова акула.
Довжина — до 6 м, вага може перевищити 1 т. Другий за
небезпечністю (після білої) вид акул. Найчастіше трапляється в Індійському
океані і в Атлантиці. Небезпечний хижак, їсть практично все, має шлунок, який
вивертається навиворіт, щоб позбутися неперетравлених предметів (банок,
пляшок). Можна сказати, що вона їсть усе, що ворушиться і навіть те, що
абсолютно неїстівне.
У шлунках представників цього виду знаходили дивовижні
предмети: камені, шматки дерева і паперу, клапті ганчірок і риболовних сітей,
золоті монети і предмети вжитку, морські секретні карти і навіть динаміт, і
частини тіла людини, рештки домашніх тварин і деяких мешканців суходолу — від
крокодилів до свиней і собак.
Найдивовижнішою і найхарактернішою рисою живлення
тигрової акули, окрім пристрасті до різних хрящових риб (колючі акули, скати та
ін.) і черепах, слід відзначити наявність у раціоні цього виду різних морських
і перелітних птахів. Тигрові акули постійно «чергують» біля поверхні води і
нападають на плаваючих морських птахів, а також підбирають з поверхні
перелітних пернатих (голубів, дроздів тощо). Тигрових акул часто називають
морськими собаками, або сміттярями.
Акула-молот.
Акула-молот має характерну молотоподібну форму голови.
Здавалось би з такою безглуздою головою і плавати, і на людей нападати важко.
По боках голови (інколи до 2 метрів один від одного) розміщені очі. Мешкає
переважно в тропічних морях. Харчуються такі акули в основному донними
мешканцями, але також їх часто можна спостерігати поблизу поверхні, де вони
заковтують все, що падає або викидається із суден. Зявившись коло берегової
лінії, вона в лічені хвилини здатна вигнати з води відпочиваючих. Це єдина
акула, що здатна харчуватися скатами-хвостоколами, яких боїться все живе.
Морська лисиця.
Це акула рекордно довгохвоста. Верхня частина її
хвоста така ж довга, як все інше її тіло ( разом з хвостом – до 6 метрів, вагою
до 500 кг). За довгий хвіст акула і отримала таке прізвисько.
Вистеживши зграю скумбрій, сардин, оселедців морська
лисиця сильно б’є по воді хвостом, як батогом, і зганяє залякану рибу в кучу.
Плаває, звужуючи круги, навколо панікуючи риби. Інколи декілька морських лисиць
працюють узгоджено, як досвідчені загонщики, а потім кидаються в згруповану
рибну масу. Хвостом вони глушать і рибу, і птахів, присіли відпочити на
поверхню океану.
Звичайна акула лисиця зустрічається в тропіках і
субтропіках трьох океанів (і в Середземному морі).
Китова акула.
Не даремно люди так панічно бояться акул. Ці тварини
ідеально пристосовані до підводного полювання. Від 12 метрового хижака з
тисячами зубів пощади чекати марно. Однак серфінгісти можуть не бояться це
11-тонне чудовисько, яке запросто може проковтнути людину, але, як не дивно,
надає перевагу набагато більш дрібній здобичі. Китова акула харчується,
пропускаючи крізь себе воду, яку вона всмоктує своїми величезними щелепами.
Щогодини через ситоподібні відростки зябер, вона відціджує планктон з мільйонів
літрів води. Такої кількості води вистачило б, щоб наповнити басейн для
олімпійських ігор. Китова акула на відміну від інших видів, що харчуються
планктоном, вона здатна заковтувати і більш великих риб. Але ця акула ніколи не
стане ковтати такі великі предмети, наприклад, як дайвера. На жаль, не всі
акули є такими добродушними, тому більшість людей намагаються уникати зустрічі
з ними.
Катран.
В водах Чорного моря мешкають катрани.
Їх довжина сягає до 2 м. на людей вини нападають лише захищаючись. Однак їх гострі
і отруйні шипи (спереду в кожному спинному плавнику) боляче ранять. Але ці шипи
можуть бути і корисні для науки.. по ним легко дізнатися вік акули (світлі і
темні кільця, що чергуються на колючках, наче на зрізі дерева, говорять про
число зим прожитих катраном).
Вдень плавають біля дна, недалеко від берегів, вночі
на поверхні. Досягнувши 17 років здатні розмножуватись.
Розповідь учителя
Давайте з вами познайомимось з ще одними жителями моря
– скатами. До скатів належить понад 350 видів, поширених у морях, однак деякі
види — мешканці прісних водойм. Тіло скатів сплощене зверху вниз, вони
плавають, хвилеподібно рухаючи широкими грудними плавцями. Зяброві щілини
розміщені у них, на відміну від акул, з низу голови. Більшість цих риб веде
придонний спосіб життя — вони лежать на морському дні, чатуючи на здобич, або
закопуються в пісок.
4. Електричні скати
Електричні скати — ряд скатів, пласких морських риб зі
збільшеними грудними плавцями, мешканці теплих вод всіх океанів землі.
Більшість представників ряду відомі своєю здатністю виробляти електричний
розряд напругою від 8 до 200 вольт, залежно від виду, що використовується для
полювання та захисту. Чи означає це, що вони є смертельно небезпечні для людини
– невідомо. Але якщо скат давно не розряжався і накопичив максимальну силу
електрозаряду, якщо людина схопить його в солоній морській воді (де
електропровідність висока) за спину і за черево одночасно і якщо роговий шар
шкіри людини на місцях контаку зі скатом пошкоджений, така ситуація може стати
для людини смертельною.
Найвідомішим родом ряду є торпедо, за назвою якого
названий вид зброї — торпеда.
5. Скати-хвостоколи
У морях тропічних і помірних широт можна зустріти
представників скатів-хвостоколів. Відомо близько 80 видів хвостоколів завбільшки
від 1,5 до 2,5 м. Вид річковий скат живе у прісній воді. Їхня відмітна ознака —
довгий хвіст у вигляді батога і голка з отруйним секретом, яка здатна завдавати
болісних і дуже серйозних пошкоджень.
Хвостоколи часто трапляються на мілководді. Вони
зазвичай лежать на піщаному або мулистому дні, частково або повністю
зариваючись у ґрунт, при цьому видніються тільки їхні очі, кінчик носа і хвіст.
Якщо хвостокол чим-небудь наляканий, він швидко спливає за допомогою величезних
крил — грудних плавців.
У європейських водах хвостоколи трапляються тільки
влітку. Деякі біологи припускають, що взимку вони переміщуються у глибші води.
Інші дослідники вважають, що на зиму хвостоколи просто глибше зариваються в
пісок.
Хвостоколи живляться морськими червами, ракоподібними
та іншими безхребетними. Великі особини їдять мертву рибу і головоногих
молюсків. Рот хвостокола розташований з нижнього боку голови. У його пащі є
декілька рядів тупих і широких зубів. Вони служать для розгризання черепашок
молюсків. Оскільки хвостокол має маскувальне забарвлення, під час полювання він
практично непомітний і досить добре захищений від ворогів.
Проте хвостокол небезпечний: він здатний убити людину.
Найчастіше це відбувається тоді, коли плавці наступають на рибу, що зарилася в
пісок. Зазублені голки можуть завдати серйозних поранень. Отрута хвостоколів
дуже токсична, вона спричиняє спазматичні болі, параліч м’язів, а іноді
призводить до смерті жертви.
У Чорному морі трапляється морський кіт.
Укол цієї тварини не смертельний для людини, але викликає сильний біль,
тимчасовий параліч, погане самопочуття.
Запитання до
учнів
- Яка
акула водиться у
водах Чорного моря?
(Катран )
-
Які види
скатів поширені в
Азовському та Чорному
морях ?
(Шипуватий (морська лисиця),
Хвостокол( Морський кіт))
-
Яке було
поставлене запиння на
початку уроку?
-
Як, ви
гадаєте. Чи можуть серед
риб бути: лисиці , коти, півні, місяці ?
-
То
, яку відповідь дасте?
3. Значення в природі
та житті людини
Заповнення таблиці
Значення хрящових риб
|
У
природі |
У
житті людини |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4. Цікаві факти
Цікаві
факти про акул:
- Незважаючи (або завдяки) дурній славі, акули
вважаються одними з найбільш цікавих риб, викликають інтерес вчених,
дайверів, і багатьох людей, далеких від світу океану.
- У культурі Китаю акули, точніше їх частини,
відіграють особливу роль. Суп з акулячих плавників – визнаний делікатес і
пропонується найпочеснішим гостям, а сушені акулячі плавники вважаються
афродизіаком.
- Культура японців виставляє акул страшними
монстрами, несучи душі грішників.
- Існуюча повір’я про те, що акулячий хрящ є
панацеєю від онкологічних захворювань, не має наукових підтверджень. Більш
того, вчені розвіяли міф, що акули мають імунітет до раку: у багатьох риб
були знайдені злоякісні пухлини різних систем і органів.
- Незважаючи на те, що м’ясо акули має
властивість накопичувати ртуть, багатьох це не зупиняє, воно і донині
використовується як делікатесне.
- Міцна і міцна шкіра акул знайшла застосування в
галантерейної промисловості, а також використовується для виготовлення
абразивних матеріалів.
- Протягом століть акул винищують самим
ірраціональним і блюзнірським чином заради плавців, які складають всього
лише 4% від маси тіла. А туші залишають гнити на землі або викидають в
океан.
- Акула – риба, яка відіграє неоціненну роль в
екосистемі океану, але третя частина видів акул перебуває на межі
зникнення тільки з вини людин
- Домашнє
завдання Опрацювати підручник § ,. підготувати цікавий
матеріал про Амфібій
Тема: Амфібії. Визначальні ознаки будови, біологічні
особливості, середовища існування.
Мотивація навчально-пізнавальної діяльності
учнів
А сьогодні ми відправляємося на
дослідження амфібій, які є проміжною групою що обирала між водоймою та
суходолом. Тому темою нашого сьогоднішнього уроку є «Визначальні ознаки будови,
біологічні особливості, середовища існування амфібій». Дійсно цими представниками
цікавилися ще з давніх давен. Нові види описуються і до сьогодні. У слов’янській
міфології ця тварина асоціюється перш за все з родючістю, вологою й дощем. Вона — хранителька
річок, озер, колодязів, володарка води. Ідеєю родючості, живильної вологи
пояснюється її зв’язок із дітонародженням. Вважалося,
що ці тварини витягують із води новонароджених і приносять їх до хати. Як і
зміям, у деяких регіонах їм приписували роль домашнього заступника, їх часто
використовували в народній медицині, ворожінні й чаклунстві. Ранні християни
мали такий символ: ця тварина зображувалася у квітці лотоса, у її формі
виготовлялися храмові світильники, на яких були вирізані слова: «Я єсмь
Воскресіння». У Китаї вона символізує інь, місячне начало, безсмертя, багатство
й довголіття. Японії вона обіцяє удачу,
особливо для мандрівників.
—
Що це за тварина? (Жаба.) Як ви гадаєте, чому саме з нею пов`язано так багато легенд та звичаїв?
(Очікувані відповіді учнів: часто можна зустріти, різного кольору)
Вивчення
нового матеріалу
Амфібії, або земноводні,— найменша за кількістю видів
(3–4 тис.) група наземних хребетних. В Україні мешкає 20 видів.Амфібії виникли
не менше 300 млн років тому і за час існування одержали значне поширення —
місця їхнього мешкання надзвичайно різноманітні, діапазон пристосування до умов
дуже широкий.
Амфібії (з грец. амфі - двоякий, біос - життя),
або земноводні, - це тварини, які в дорослому стані здебільшого поширені на
суходолі, проте їхнє розмноження і розвиток відбуваються у воді. Дорослі амфібіїдихають задопомогою легень та через
шкіру, а їхні личинки - за допомогою зябер.
Тілоамфібій складається з голови, тулуба та парних
кінцівок. У жаб,ропух і деяких інших хвостовийвідділ не виражений (мал. 110).
Шкірагола, без лусок. У ній є багато залоз, які виділяютьслиз (а часто
йотруту).
Цей слиз зволожує
поверхню тіла й полегшує газообмін через шкіру, захищає тварин від проникнення
хвороботворних мікроорганізмів. У деяких видів (саламандри плямистої, кумок,
ропух) позаду голови є отруйні залози. їхні виділення захищають цих тваринвід
нападу хижаків. У хвостатих амфібій (особливо в
личинок) добре вираженарегенерація.
У
них можуть відновлюватисяхвіст, кінцівки,кишечник, легені, очі тощо.
-
А
зараз пригадайте будь-ласка який розвиток називають непрямим?
(Очікувана відповідь учнів: це розвиток з перетворенням,
проходженням проміжної стадії, особини цієї стадії зазвичай не схожі на
батьківські)
Розмноження та розвиток амфібій, подібнодо риб, відбувається
у воді. З настаннямвесни амфібії прокидаються від зимового заціпеніннята
починають шукати водойми, якішвидко прогріваються сонячним промінням.
Навеснічутигучний «жаб’ячийспів». Річ утім, що в самців
деяких видів жаб у куткахротовоїщілини є особливіпарнімішки – резонатори(мал.
111). Вони
можуть роздуватися,підсилюючи звуки. У такийспосібсамці жабсповіщають про
своюприсутність.
Самки
жаб відкладають у воду дозріліікринки, а самецьвипускає на них рідину, щомістить
сперматозоїди. Через деякий час зовнішняікринокнабрякає і збільшуєтьсязаоб’ємом.Амфібіямпритаманнийнепрямий
розвиток. Личинка жаб має назву пуголовок.
Спочатку вона схожа на личинку
кістковоїриби. Дихаєпуголовок спочатку зовнішнімизябрами, розташованими з
боківголови.
Вониневдовзізамінюються на внутрішні,непомітніззовні
(прорізуютьсязябровіщілини).
Перші дні пуголовкиіснують за
рахунокжовтка. Згодом у них прорізується рот івонипочинаютьживитися самостійно.
Спочаткувониз’їдаютьдраглистіоболонкиікринки.
Здобуватиїжупуголовкамдопомагаютьрогові зубчики, захованіпід м’ясистимигубами.
Пуголовкизішкрібають шар дрібнихорганізмів
(водорості,одноклітиннітвариноподібні організми тощо) з підводних предметів.
Згодом вони починаютьполювати на
дрібнихбезхребетних у товщі води.Пуголовокшвидкоросте, через деякий час у нього
починаютьрозвиватисякінцівки. Спочатку зовніпомітні лише задні кінцівки,передні
- схованіпід шкірноюзгорткою, що прикриваєзябровіщілини.
Через деякий час з’являються легені.
Хвіст поступово коротшає, стаютьпомітнимипередні кінцівки.
Пуголовокперетворюється на жабеня. Періодрозвитку у воді триває два-три місяці,
після чогожабенятапереселяютьсяна суходіл.
Життя
амфібійпідпорядкованесезоннимзмінам у природі. Тому річнийцикл земноводних, які
мешкають у нашійкраїні, поділяється на такі періоди:веснянепробудження,розмноження
(нерест), період літньоїактивності,зимівля. Улітку вони ведуть активний спосіб
життя. Восенитварини стаютьмалорухливими, шукають місця, придатні для зимівлі:
жабизимуютьпереважно на дні водойм; ропухи, кумки і тритони - у ямах,
заповненихлистям, норах, підвалах, льохах, трухлявих колодах повалених дерев
тощо.
-
Як ви гадаєте, від чого залежить вибір місця для зимівлі
у амфібій? (Закріплення
набутих знань
Зараз ми з вами
заповнимо таблицю завдання . Нам необхідно вказати, які риси організації
амфібій прогресивні, а які свідчать про недосконалість пристосування до умов
суходолу.
|
Ознаки пристосування амфібій |
||
|
До наземного способу життя |
До водного способу життя |
|
|
1 |
Покриви тіла (шкіра гола, але має залози, що захищають від пересихання,
виконують функцію захисту від бактерій та шкідників) |
У деяких видів необхідність у постійному зволоженні шкіри |
|
2 |
Кінцівки
(пристосовані для пересування по поверхні грунту, на відміну від риб) |
Між кінцівками є перетинки, що дозволяють плавати, але
на суходолі їй важче пересуватися |
|
3 |
Наявність повік (захист від пересихання рогівки очей) та відкритих
ніздрів, що ведуть до легень, з клапанами, що захищають під час плавання,
потраплянню води до органів дихання) |
Розвиток у воді з
метаморфозом |
|
4 |
Дихання
легенями (недосконале) |
Дихання
шкірою, пуголовки - зябрами |
|
5 |
Наявність
ловильного апарату (харчуються членистоногими) |
|
|
6 |
Два кола
кровообігу, трьохкаменрне серце (пов’язане з появою легень) |
|
-
Тоді переходимо до заповнення завдання 2 «Особливості процесів життєдіяльності амфібій».
|
Процеси |
Особливості процесів
життєдіяльності |
|
Травлення |
|
|
Дихання |
|
|
Транспорт речовин |
|
|
Подразливість |
|
|
Розмноження |
|
|
Розвиток |
|
Твердження:
- Наявність комірчастих легень. (Лише амфібії)
- Наявність плавального міхура. (Лише риби)
- Шкіра покрита лусками. (Лише риби)
- Розмноження у воді. (Риби та Амфібії)
Інструктаж домашнього завдання
. Вам необхідно буде повторити
сторінки параграф у підручнику та
вивчити заповнені у зошиті таблиці. А також на наступний урок вам необхідно
буде знайти по 1 рекорду, що стосується амфібій.
Комментарии
Отправить комментарий